Поляки. Їх слід в історії Ушомира

Ушомир завжди був мальовничим містечком на березі річки Уж. Має давню і славну історію. Тут знайдено стоянки первісних людей, а в літописах згадка датується 1210 роком. Проживали тут древляни, а згодом українці, євреї, поляки. На жаль мало матеріальних свідчень ремісничого і культурного розквіту Ушомира у минулі віки лишилось для нащадків.

Надбанню, яке маємо тепер, завдячуємо праці наших предків. Серед них - родина господарів і гарних хазяїв Богушів.

У парку, створеному навколо маєтка польського пана Богуша лишилися: будинок обслуги (з льохом для вина і яблук); ще один житловий будинок; маленька хатина-сторожка при головному вході в парк; цегляне приміщення стайні; кам’яний арочний міст. Це основні історичні архітектурні об’єкти Ушомира.

Є до нині і споруди однієї з резиденцій – «Червоний дім» на краю лісового масиву на березі Ужа.

Функціонують частково відновлені ставки. Ще дотепер ростуть завезені з інших місць цікаві рослини. Посаджені дерева з певним сенсом. Зміст лише однієї композиції з 4-х дубів відомий донині. Це символ єдності слов’янських народів. Кожен дуб має назву: Українець, Рус, Чех, Лех.

Територія парку з часів Богуна значно зменшилась, адже у часи війни багато дерев було спиляно на паливо. А раніше у ставках водилося багато риби, був гарний фруктовий сад, алеї бузку, троянд, жасміну.

Нині парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва України. З’явилися і нові алеї та насадження, павільйони, літня естрада, містки, пам’ятники. Тут проходять свята, урочистості, спортивні змагання, концерти. Це чудове місце для відпочинку і дозвілля. А в пісні, яку вважають візитівкою Ушомира є рядки про затишні куточки нашого парку.

В часи Богуша і поблизу села Горщик було висаджено алеї каштанів та дубів (урочище «Фільварок»).

У Богушів було 3 брати. Імена їх у свідченнях різняться. Один проживав у містечку Ушомир, інші два – в Пугачівці, поблизу костелу, та в Старій Богушівці (згодом - Радянське). Було також село Нова Богушівка (згодом - Калинівка).

Один з синів Богуша в часи ІІ світової війни служив у війську Англії полковником контррозвідки. У 30-і роки, на зібранні колгоспників у Києві (це була конференція чи з’їзд) одна з місцевих жительок, що там була, побачила ще одного з синів пана Богуна. Він теж її пізнав, але знаками дав зрозуміти, щоб до нього не підходила. Після цього його не бачили.

Той Богуш, що хазяйнував в Ушомирі проживав переважно в Польщі. Тут були його розпорядники. У сім’ї він мав троє дітей. Вони навчалися в Польщі, а на літо приїздили в Україну. Тут вони катались на поні, проводили дозвілля в товаристві сільських дітей. Одного разу Богуш знайшов своїх дітей в домі селянина Сичевського. Відомо, що серед них у будинку, зокрема була Запольська Емілія Йосипівна. Там діти всі разом обідали дерев’яними ложками зі спільної миски. Богуш був здивований і на наступний день запросив Сичевського Йосипа Августовича до себе в комору і дав йому круп, борошна та інших харчів.

Роботи місцевим селянам вистачало і на полях, і в лісі, і на підприємствах. Часто при панові Богуну організовувались ігри, спортивні змагання, розваги. Переможців відзначали.

За 3 км від центру Ушомира, на високому березі річки стоїть приміщення колишнього костелу, переобладнане нині у дитячий будинок. Раніше, у 1930-х роках тут був заклад по догляду за учасниками бойових дій похилого віку. А колись у цій споруді звучав орган. Збудували костел у 1767 році переважно коштом сімей Дубровських та Богушів. Серед них Фелікса Богуш - власниця Ушомира (принаймні у 1818 році). Дороги до костелу сходились з далеких сіл. Найбільш значним був шлях з Жупанівки.

Перекази донесли до нашого часу бувальщини з життя тих часів.

Існує легенда, що місце спорудження костелу вибрали саме там, де зупинився кінь, який зірвався і небезпечно та неконтрольовано біг з дочкою Богуша.

Алеї парку в Ушомирі розходяться криволінійно. Тож задум їх розміщення ще належить розгадати. Кажуть, що це закодоване зображення напису прізвища чи знаку родини Богуш.

Ще одна легенда. Один із сотників у лісі мав прізвище Кур’ятий. Він став ненависним людям через знущання над працівниками. Терпець увірвався і вони позбавились його, утопивши у болоті. Нині це місце по дорозі від Ушомира до Красногірки звуть Кур’ятий міст.

Збереглися польські могилки ХVІІ – ХІХ століття. Пам’ятники – кам’яні пласкі з написами та у вигляді частини дерева з обрубаними гілками. Багато поховань із склепіннями. Є залишки склепу з підземними спорудами.

Нині в селах Ушомир, Заріччя, Сантарка, Жупанівка проживають представники колись потужної а нині дружньої общини поляків. В Ушомирській гімназії оформлено окремий навчальний кабінет і періодично викладається польська мова.